Дисертація – перше в сучасній українській лінгвістиці концептуально цілісне дослідження ойконімного простору України, зокрема його астіонімного компонента, в ономастичному та лінгвокультурологічному аспектах, виконане в системно-структурній та антропоцентричній наукових парадигмах. Окреслено й уніфіковано поняттєво-термінологічний апарат для номінації онімного та апелятивного кодів; уведено в науковий обіг терміни ойкокультуронім / астіокультуронім для позначення ономастичної одиниці як лінгвальної та культурологічної цінності; уточнено значення поняття онімний та апелятивний коди астіонімів; у межах онімного виокремлено антропонімний індивідуальний, антропонімний груповий, меморіальний, гідронімний, мікротопонімний, оронімний, хоронімний, ергонімний; у рамах апелятивного – ландшафтно-артефактний, локально-етнічний, службовий, символіко-світоглядний коди; виділено мікрокоди в системі астіонімікону.Підтверджено значущість ономастичного матеріалу в структурі лінгвокультурологічних досліджень; опрацьовано на основі назв поселень питання взаємозв'язку, взаємовіддзеркалення та взаємопроникнення мови й національної культури.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат