У дисертації розглянуто науку, техніку і технології як рушійну силу соціокультурного поступу, провідні тенденції розвитку цифрових та іншихтехнологій, перспективи імплементації штучного інтелекту в різні сфери життєдіяльності, розкрито особливості Інтернету речей як складної соціально-технологічної системи, можливості застосування робототехніки в соціальній сфері, охарактеризовано трансформаційний потенціал NBIC-технологій. З'ясовано особливості використання технологій в соціокультурній діяльності (цифровізація у повсякденні, оцифрування матеріальної культурної спадщини,нові мистецькі практики на ґрунті досягнень науки і технологій). Наголошено на технологічних й антропогенних ризиках в цифрову епоху і системних проблемах (етичних й екзистенційних, кіберзлочинності тощо), на необхідності проектувати технології за гуманістичними принципами, а також виробититеоретико-методологічні засади їх впровадження у всі сфери життєдіяльності сучасного суспільства. Звернено увагу на потребу розробки теоретикометодологічних засад впровадження новітніх технологій, зважаючи на масштаби їх впливу і розповсюдження.Ключові слова: цифрові технології, культура сучасного суспільства,мистецькі практики, цифровізація, оцифрування, цифрова епоха.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат