У дисертації здійснено теоретичне узагальнення і подано вирішення важливої наукової проблеми – комплексного аналізу концептуалізації міжнародного правопорядку в умовах суспільно-політичної реальності метамодерну.Динаміка міжнародно-правового розвитку сучасного постіндустріального суспільства зумовлює пошук ефективних інструментів адекватного реагування на виклики сьогодення. Змінюється порядок організації та функціонування всіх сфер життя: економічної, політичної, гуманітарної, безпекової та ін. Багатовекторність міжнародних процесів свідчить про те, що значення забезпечення стабільності у світі надалі зростатиме. Світове співтовариство дедалі більше переконується у необхідності розроблення раціональних підходів для колективного вирішення світових проблем і викликів, створення збалансованої системи міжнародних відносин з працюючими процедурами контролю та впливу на суб’єктів міжнародного права, належної реалізації та захисту загальнолюдських цінностей.Формування глобального світового порядку має відповідати певним вихідним засадам формування міжнародного правопорядку метамодерну, а саме: стимулювання розроблення ефективних механізмів діалогу правових культур правових систем метамодерну; домінування загальновизнаних та актуальних людських цінностей; забезпечення раціональної екологічноїполітики; наявність дієвих процедур підтримки світової безпеки (кібербезпеки); створення технологічно досконалих інструментів комунікації для міжнародних акторів, відповідних потребам сучасного інформаційного суспільства; легалізація цифрових суб’єктів права; визнання доцільності формування метадержави та глобального права; техногуманізація як складова морально-етичних засад людства; раціональна етика біоінженерії.Метамодерністська парадигма міжнародного правопорядку – це теоретично обґрунтована, правовідповідна та цифровізована модель підтримання якісного стану міжнародно-правових відносин, яка відповідає приписам міжнародно-правових норм і принципів. Відповідно до зазначеної парадигми стає можливим визначити міжнародний правопорядок метамодерну як людиноцентриський стан відносин між суб’єктами міжнародного права, заснований на виконанні приписів міжнародних, регіональних, національних і локальних (корпоративні норми ТНК) положень та принципів, організований з урахуванням тенденцій до глокалізації та цифровізації, орієнтований на задоволення потреб реального та віртуального світів.В сучасних процесах стрімкого розвитку технологічного інструментарію для забезпечення новітніх форм комунікації суспільства відбувається й становлення глобального світового порядку, в якому міжнародне право та національні правові системи стають тісно взаємопов’язаними елементами єдиної різоми, об’єктом регулювання якої має стати вся людська цивілізація.Глобальний світовий порядок є складним і багатогранним явищем, яке визначає співвідношення та взаємодію різноманітних суб'єктів у міжнародному співтоваристві. Мультиполярна система формування глобального світового порядку сприяє різноманітності міжнародних стосунків і відкриває можливості для розвитку множинної дипломатії, колективної безпеки та співпраці. Збільшення кількості сильних держав зумовлює розширення можливостей для міжнародної торгівлі, науково-технічного співробітництва, культурних обмінів та інвестицій. Крім того,мультиполярний світ дозволяє більш ефективно вирішувати глобальні проблеми та протистояти глобальним викликам.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат