Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук з державного управління за спеціальністю 25.00.02 – механізми державного управління. Державний̆ університет інформаційно-комунікаційних технологій̆, м. Київ, 2024.Дисертація присвячена теоретичному дослідженню особливостей державного управління інформаційною безпекою особистості у сфері національної безпеки й науковому пошуку шляхів удосконалення діяльності органів державної влади з питань протидії інформаційній компоненті сучасних гібридних війн та зменшенню впливу на українське суспільство інформаційних загроз.Акцентовано увагу, що на сучасному етапі розвитку українського суспільства в діяльності органів державної влади України можуть бути використані два підходи щодо забезпечення інформаційної безпеки держави. Перший – виявлення та блокування небезпечної інформації, що потребує витрат значних людських та матеріальних ресурсів для моніторингу інформаційного простору, проведення контрольних, режимних та запобіжних заходів у сфері обігу суспільно значимої інформації. В умовах поширення масштабів використання населенням соціальних мереж критично скорочується час на адекватну реакцію державних органів на виявлену небезпечну та шкідливу інформацію, яка швидко розповсюджується.Другий підхід полягає у вжитті органами державної влади цілеспрямованих заходів, які полягають у завчасній імунізації громадян від впливу небезпечної та шкідливої інформації, яка втрачає здатність негативно впливати на стан інформаційної та національної безпеки України. Успішність заходів щодо звільнення тимчасово окупованих територій України також залежить від заходів забезпечення інформаційної безпеки особистості, оскільки різні люди однакову інформацію можуть сприймати по-різному. Одним із шляхів забезпечення інформаційної безпеки особистості є цілеспрямований вплив на культурний розвиток людини в галузях державного управління, права, історії розвитку України як суверенної та самобутньої держави, а також набуття людиною необхідних навичок щодо отримання, перевірки, накопичення, оброблення, формування та розповсюдження інформації. На підставі комплексного дослідження теоретико-методологічних засад державного управління запропоновано концептуальні основи державного управління інформаційною безпекою особистості у сфері національної безпеки, що включають базові складники інформаційної безпеки особистості, механізми державного управління, державні інституції, які використовують притаманні їм методи державного управління, інструменти впливу, обʼєкти інформаційної безпеки, індикатори стану інформаційної безпеки особистості, соціальні комунікації, інформаційні технології та технічні засоби приймання, передавання, зберігання та оброблення інформації.На підставі результатів дослідження проблеми забезпечення інформаційної безпеки особистості розроблено авторський варіант Концепції забезпечення інформаційної безпеки особистості. Вона декларує основні засади інформаційної політики держави з питань забезпечення інформаційної безпеки особистості, що необхідні для планування сталого соціально-культурного розвитку людини як найвищої соціальної цінності в державі, визначення здібностей особистості, які необхідні для життєдіяльності в інформаційному суспільстві та здійснення самостійного захисту від небезпечної та шкідливої інформації. Концепція забезпечення інформаційної безпеки особистості має стати базою для розробки Стратегії інформаційної безпеки України.Ключові слова: інформаційна безпека, інформаційна безпека особистості, національна безпека, інформаційне право, базові складові інформаційної безпеки особистості, інформаційна культура, функції інформаційної безпеки особистості, завдання інформаційної безпеки особистості, інформаційна політика, державне управління інформаційною безпекою, інформація, загрози інформаційної безпеки.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат