У дисертації на основі аналізу сучасної філософсько-правової доктрини,положень національного законодавства та практики його застосування розкритосутність громади в умовах транзитивного суспільства через призму їїаксіологічних та правоуможливлювальних складових.У роботі сформульована дефініція громади як середовища реалізаціїсутнісного потенціалу та задоволення основних екзистенційних потреб людини,зокрема через: налагодження і підтримання міжособистісних зв'язків,піклування про іншого та водночас відчуття стабільності й особистої безпеки,подолання пасивної тваринної природи через соціалізацію, формуванняіндивідуальної ідентичності та колективної відданості. Громада у цьому сенсі єефективним механізмом поєднання особи (індивідуального) та соціуму(колективного).Окреслено концептуальні підходи до розуміння поняття «громада»: якісторично утвореної спільноти людей, що характеризується спільністютрадицій, культури; як сукупності соціальних взаємодій, інтеракцій міжіндивідами, родинних стосунків, проживання на одній території, належності допевної соціальної групи, гарантії соціального захисту та підтримки; якспільного, колективного споживача; як суб'єкта місцевого самоврядування; яктериторіально-об'єднаної сукупності людей, що формується на основіпоєднання соціально-територіальних розбіжностей у специфічне соціальнеутворення; як базової адміністративно-територіальної одиниці для подальшоготворення державної цілісності; як сукупності множинних проявів одиничних інститутів; як суб'єкта публічно-приватних відносин, суб'єкта спільногогосподарювання.Обґрунтовано основні закономірні характеристики громади:прив'язаність до території проживання людей; єднання, засноване на спільностіінтересів; ефективна міжособистісна взаємодія та висока інтенсивністьвнутрішніх зв'язків; самоврядність як формотворча основа владовідносин;здатність до структурування та утворення внутрішньо-організаційнихуправлінських систем; соціальне функціонування на базі колективних формдіяльності для життєзабезпечення спільних інтересів; впорядкованість відносинна основі правових та інших соціальних норм, що дає змогу визнавати членівгромади суб'єктами права; комплексна правосуб‘єктність; культуротворчийпотенціал (спільність норм і цінностей); обумовленість житєдіяльності не лишеіндивідуалізаційними, а й інтеграційними чинниками.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат