Дисертація присвячена комплексному дослідженню питань, що стосуються організаційно-правової основи внутрішньої системи правосуддя міжнародних міжурядових організацій (далі – ММУО). У роботі охарактеризовано становлення і розвиток внутрішньої системи правосуддя ММУО. Вказано, що створення Адміністративного трибуналу Ліги Націй було зумовлено необхідністю вирішення суперечок між співробітниками персоналу та адміністрацією організації, наділеної імунітетом від юрисдикції держав, що виникали у зв'язку з неналежним виконанням чи порушенням умов призначення і внутрішніх актів, якими було визначено порядок проходження міжнародної цивільної служби. Приділено увагу питанню реформування внутрішньої системи правосуддя ООН, зосереджено на існуючих недоліках внутрішньої системи вирішення суперечок ООН, яка існувала до 2009 р. Виокремлено цілі і завдання внутрішньої системи правосуддя ММУО. Охарактеризовано неформальний рівень внутрішньої системи правосуддя ООН; вказано, що неформальний рівень урегулювання суперечок між співробітниками персоналу та адміністрацією ООН представлений, насамперед, Канцелярією Омбудсмена й посередників. Акцентовано увагу на тому, що вирішення суперечок шляхом звернення до неформальних механізмів внутрішньої системи правосуддя ООН базується на принципах конфіденційності, добровільності, оперативності та неупередженості. Розкрито організаційно-правову структуру формального рівня внутрішньої системи правосуддя ООН, яка представлена Трибуналом зі спорів ООН, Апеляційним трибуналом ООН (далі – АТ ООН) і Групою управлінської оцінки. Проаналізовано статус суддів трибуналів ООН. Зосереджено увагу питанні щодо вирішення трудових суперечок у межах спеціалізованих установ ООН (МОП, МВФ, СБ). Розкрито організаційно-правовий механізм внутрішньої системи правосуддя міжнародних регіональних організацій (РЄ, НАТО, ОАД, ОБСЄ). Підсумовано, що такі механізми вирішення суперечок між співробітниками персоналу й адміністрацією мають двоступеневу структуру, що включає в себе можливість внутрішнього перегляду адміністративного рішення і звернення до офіційного органу, рішення якого є остаточними.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат