Актуальність проблеми лікування захворювань колоректальної зонивизначається тим, що, за даними багатьох авторів, питома вага хворих, що маютьпоєднані захворювання прямої кишки, становить 20-30%, і при цьомувідзначається тенденція до їх зростання. Діагностика і вибір методу лікуванняпоєднаних захворювань прямої кишки являють собою складну і ще не до кінцявивчену проблему. Серед проктологічних захворювань по частоті виникненнягеморой та тріщина анального каналу займають, відповідно, перше та третємісця. За даними різних літературних джерел, комбінацію хронічного геморою занальною тріщиною мають 55 – 70% пацієнтів [27, 28, 33, 35, 36, 96, 97].Проблема зростаючої поширеності проктологічних захворювань набулаособливої актуальності у сучасній медицині у зв'язку з тим, що дана патологіязавдає пацієнтам суттєвих неприємностей, знижує якість життя, негативновпливає на працездатність та психологічний стан та часто потребує застосуванняхірургічних методів корекції, не піддаючись консервативному лікуванню.3Виходячи з існуючих даних про етіопатогенез захворювань прямої кишки,ці стани пов'язані з судинними змінами в анальному каналі. Васкулярніпорушення включають артеріовенозний дисбаланс в гемороїдальних вузлах, атакож порушення мікроциркуляції в параанальній області, що можесупроводжуватися утворенням лінійних виразок, подібних за своїм характером зварикозними виразками, пояснюючи хронічний перебіг багатьох анальнихтріщин при геморої [144]. Крім того, ішемізація колоректальної зонисупроводжується гіпертонусом анального сфінктера, порушеннями цілісностіанодерми, запаленням та інфікуванням, змінами фіброзно-м’язового апарату, щосприяють опущенню та випадінню гемороїдальних вузлів та перешкоджаютьзагоєнню анальної тріщини [7, 146]. Таким чином, для ефективного лікуванняколоректальних захворювань необхідно здійснювати комплексне лікування,спрямоване на усунення васкулярних та структурних порушень.При хірургічному лікуванні поєднаних захворювань прямої кишки передлікарем завжди постає питання: розділити хірургічне втручання на два етапи абозробити одночасну хірургічну корекцію поєднаної патології і коли слід чинититак чи інакше. В країнах СНД, як і в Україні зокрема, традиційні оперативнівтручання складають 83%, а малоінвазивні методики – 17 %. У США та країнахЄвросоюзу частка останніх – 79 – 83%. Тому сьогодні особливого практичногозначення набуває розробка та впровадження менш травматичних малоінвазивнихметодик хірургічного лікування даної патології.Вже давно доведено, що симультанне оперативне лікування геморою таанальної тріщини призводить до подовження часу операції та строку перебуванняпацієнта в стаціонарі, підвищення інтенсивності больового синдрому післяоперації, збільшує ймовірність нагноєння післяопераційної рани, кровотечі,інконтиненції та стенозу анального каналу. У той самий час, виконання двохокремих операцій із приводу даних патологій продовжує термін лікування тазагальний час непрацездатності пацієнта, що є соціально та економічноневигідним [18, 123].4Однією з причин незадовільних результатів при лікуванні геморою таанальної тріщини є значна травматизація анального каналу і, як наслідок,погіршення кровотоку в зоні існування анальної тріщини. Це експериментальнодоведено під час виконання пацієнтам лазерної допплерної флоуметрії [144, 157].У свою чергу малоінвазивні методи, запропоновані для лікування цих патологій,недостатньо радикальні і частіше призводять до рецидивів. Тому длясимультанного лікування геморою та анальної тріщини пошук шляхунівелювання ускладнень та їх причин досі залишається актуальним, а діагностикаі вибір методу лікування поєднаних захворювань прямої кишки являють собоюскладну і ще не до кінця вивчену проблему [15, 34, 56, 81, 95, 132 – 133].Дисертаційна робота присвячена покращенню результатів лікуванняпацієнтів з хронічним гемороєм поєднаним з хронічною анальною тріщиноюшляхом одномоментного оперативного лікування з використанням методикитрансанальної гемороїдальної деартеріалізації (ТГД).Для виконання поставленої мети дослідження було визначено наступнізавдання: вивчити результати хірургічного лікування хронічного геморою тахронічної анальної тріщини з використанням традиційних способів хірургічноголікування; обґрунтувати можливість використання трансанальної гемороїдальноїдеартеріалізації у пацієнтів з поєднаною патологією анального каналу; розробитиспосіб та алгоритм хірургічного лікування даної категорії пацієнтів; оцінитирезультати хірургічного лікування пацієнтів з гемороєм та анальною тріщиною звикористанням розробленого алгоритму та порівняти їх з результатамитрадиційних методик лікування.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат