У дисертаційній роботі вирішене актуальне завдання сучасноїстоматології - підвищення ефективності лікування дистальної оклюзії у дітейвіком від 7 до 13 років із порушенням функції дихання. Основним завданнямроботи було обґрунтування, розробка та впровадження модифікованогофункціонального ортодонтичного апарату в лікувальний алгоритм дляполіпшення результатів лікування цієї групи пацієнтів.Наукова новизна роботи полягає у вивчені особливості клінічних,антропометричних та функціональних показників зубо-щелепної системи (ЗЩС)та функціональних показників дихання із аналізом результатів лікування, щодасть можливість комплексно підійти до вибору методу ортодонтичноголікування.Для вирішення завдань дослідження було проведено комплекснеобстеження 231 пацієнта з дистальною оклюзією.Пацієнти були поділені на 2 групи дослідження: до І групи увійшли 53дітей з ІІ класом І підкласом за Енглем (51%), до ІІ групи - 51 дітей з ІІ класом ІІпідкласом за Енглем (49%). В залежності від апарату, який використовувався длялікування, кожна група була поділена додаткового на 2 підгрупи. До 1-ої підгрупиІ групи увійшли 31 дітей, ортодонтичне лікування яких здійснювализапропонованим модифікованим функційним апаратом (МФА) (29.8%), до 2 - ої -22 дитини, яким застосовували твін-блок (21.15%). Аналогічно, до 1- ої підгрупи3ІІ групи увійшло 28 дітей, лікування яких проводили МФА (26.92%), до 2-оїпідгрупи - 23 дітини, ліування яких проводили твін-блоком (22.11%). 30 дітей безпатологіі прикусу (І клас) і патології дихання склали контрольну групу.Для підвищення ефективності лікування пацієнтів науково обґрунтованазапропонована методика застосування запропонованого модифікованогоміофункційного апарату (МФА) (патент на корисну модель № 153998 від28.09.2023). За результатами аналізу отриманих результатів було встановлено ряднадзвичайно важливих фактів, визначено низку вагомих факторів, які впливаютьна формування дистального прикусу у визначеного контингенту пацієнтів.Перед ортодонтичним лікуванням в І-й групі хронічний катаральнийгінгівіт (ХКГ) легкого і середнього ступеня був діагностований у 29,5 % і у 6,6%; гіпертрофічний гінгівіт легкого та середнього ступеня виявили у 6,6 % і 1,6 %відповідно. В ІІ-й групі ХКГ легкого і середнього ступеня тяжкості виявленовідповідно у 38,4 % і 8,1 % дітей, а гіпертрофічний гінгівіт легкого та середньогоступеня у 15,2 % і 5,1 % осіб, що значно перевищувало показники дітей І-ої групиіз патологією прикусу з ІI класом І підкласом за Енглем і корелювало із тяжкістюдистальної оклюзії.В ІІ-ій групі визначені гірші показники гігієнічного індексу ОНІ-S: 1,52 ±0,09 і 1,4 ± 1,01 відповідно до І-1 та І-2 груп порівняно із показниками І-ої групи- 1,6 ± 0,54 і 1,55 ± 0,07 при показниках контролю - 0,6±0,22 (р≤0,05).Проба Шіллєра-Писарєва в ІІ-й групі виявилася позитивною в 1,5 разичастіше, ніж було клінічно діагностовано запальні явища в тканинах пародонту.Запальні зміни в тканинах пародонта (хронічний катаральний та гіпертрофічнийгінгівіт) та слизової оболонки СОПР підтвержені даними індексів GI (1,08 ± 0,21і 1,05 ± 0,24 в І-1 та І-2 групах та 1,3 ± 0,23 і 1,2 ± 0,31в ІІ-1 та ІІ-2 групах (р≤0,05),значеннями індексу кровоточивості SВІ (13,15 ± 0,02 і 11,25 ± 0,04 в І-1 та І-2групах та 14,23 ± 0,06 і 12,45 ± 0,02 в ІІ-1 та ІІ-2 групах), показників РМА (вмодифікації Parma), індексу ПІ (за Russel). Гірші показники виявили в обох групах4при порушеній функції зовнішнього дихання. Індекс карієсу КПВ засвідчивсередній рівень інтенсивності карієсу у більшості обстежених (4,2 ± 0,22 - в групіІ-1, 3,7 ± 0,65 - в групі І-2, 3,8 ± 0,22- в групі ІІ-2), та високий рівень інтенсивностів групі ІІ-1 у дітей при ротовому типі дихання із патологією прикусу ІІ класу ІІпідкласу за Енглем - 3,8 ± 0,22 (р≤0,05).Вивчені дані щодо кореляції між ступенем звуження щелеп і негативнимизмінами об’єму верхніх дихальних шляхів.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат