У дисертації акцентовано проблематику впровадження гуманістичного підходу у виробленні публічної політики для вирішення суспільно значущих завдань, квінтесенцією чого є орієнтація на людину та її потреби, забезпечення максимально ефективної творчої реалізації її здібностей.Наголошено, що соціальні інститути, цінності й активності в усій їх складній і різноплановій сукупності формують своєрідне комунікативне середовище – публічну сферу (простір) вияву громадських інтересів, обміну думками та визначення загальноважливих цілей. Функціонування цієї символічної сфери взаємодії держави й недержавних суб’єктів обумовлюєпринципово новий стан політичної системи, процесів, що відбуваються в ній, і нові істотні властивості політики, результатом узагальнення яких є категорія «публічна політика». Докорінно змінюються підходи до вироблення публічної політики та її реалізації в управлінській практиці, ціннісні орієнтири й інституціональні механізми в цих процесах. Поєднуючи людей успільному розв’язанні колективних завдань, будучи специфічним видом співпраці вільних, діяльних, відповідальних особистостей, публічна політика постає водночас способом і результатом гуманізації суспільно-політичного життя. Це конституює людиноціннісний пріоритет соціальних процесів, унормовує діалогічне спілкування, усвідомлену взаємодію, цілевизначення, взаємоповагу людської гідности й прав, уможливлює впевнене просування шляхом демократичних реформ відповідно до міжнародних стандартів.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат