У дисертаційній роботі здійснено теоретичне узагальнення й запропоновано вирішення актуального для науки публічного управління та адміністрування науково-прикладного завдання, яке полягає в обґрунтуванні теоретичних засад і виробленні практичних рекомендацій з удосконалення механізмів публічного управління у сфері екологічної безпеки. З’ясовано сутність екологічної безпеки як об’єкта публічного управління; здійснено огляд механізмів публічного управління у сфері екологічної безпеки. Обґрунтовано, що еколого-економічний механізм публічного управління у сфері екологічної безпеки – це комплекс заходів прямого та непрямого державного впливу на економічні відносини щодо реабілітації постраждалих регіонів. Наголошено, що розробка організаційно-правового механізму публічного управління у сфері екологічної безпеки обумовлена необхідністю правового забезпечення системи заходів з реабілітації забруднених територій, який регламентує правові норми діяльності юридичних і фізичних осіб у зонах екологічного лиха. Показано, що мотиваційний механізм публічного управління у сфері екологічної безпеки впроваджується переважно через соціальне підприємництво. Підкреслено, що прибуток є головним «орієнтиром» для впровадження мотиваційних механізмів підтримки «зеленого» бізнесу. Охарактеризовано систему публічного управління екологічною безпекою. Проаналізовано закордонний досвід публічного управління у сфері екологічної безпеки. Визначено, що ключову роль у розвитку європейської екологічної політики відіграє прагнення обмежити спотворення конкуренції всередині європейського ринку, що, у свою чергу, могло б створити різні екологічні норми на національному рівні. Охарактеризовано специфіку державної політики у сфері екологічної безпеки в Україні, а також виокремлено проблеми та перспективи публічного управління у даній сфері.Обґрунтовано стратегічні орієнтири розвитку публічного управління у сфері екологічної безпеки в Україні. Аргументовано, що виокремлення стратегічних орієнтирів розвитку публічного управління у сфері екологічної безпеки в Україні може бути здійснено за допомогою багаторівневої системи прийняття політичних, економічних, управлінських і суто технічних рішень з урахуванням таких принципів: публічного регулювання ризиків екологічної небезпеки, дотримання соціально-екологічних пріоритетів, відповідальності та контролю. Запропоновано напрями розвитку механізмів публічного управління у сфері екологічної безпеки в Україні та визначено очікувану результативність трансформації публічного управління у даній сфері.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат