Прискорення суспільних і соціокультурних трансформаційпостіндустріального зразка, ущільнення географічного і політичногопростору внаслідок суперечливого і багатовимірного процесу глобалізаціїактуалізує проблему освітньої мобільності в її багатоманітних проявах іформах. Мотиви, спрямованість та наслідки освітньої мобільності возначених контекстах перетинаються з проблематикою політичної таекономічної міграції. Це обумовлює актуальність постановки цієї суспільнозначущої проблеми як у теоретичній, так і в практичній площинах.Постіндустральна науково-технічна еволюція відкриває нові горизонтиосвітньої мобільності, яка стає невід’ємною складовою світового суспільства,в контекстах якого формуються нові відносини між агентами та адресатамиосвітніх послуг, відбувається переструктурування освітнього простору.Дистанційна освіта також змінює традиційні уявлення про освітнюмобільність у опціях простору й часу.Особливо актуальним таке дослідження є для України, дерозгортаються євроінтеграційні процеси, але все ще приділяєтьсянедостатньо уваги європейській соціалізації української молоді, а освітняполітика латентно підпорядковується тенденціям світових міграційнихпотоків: з півдня – на північ, зі сходу – на захід, що особливо загострюється вчаси війни з Росією. Критичне осмислення функціонального потенціалуосвітньої мобільності не тільки у світових, а й у національних контекстахсприятиме більш ефективному використанню тих можливостей, які відкриваєущільнення глобалізованого освітнього простору, мінімізуючи при цьомуризики і небезпеки.Основні проблемні лінії дослідження спираються на евристичні ідеївітчизняних та зарубіжних авторів, зокрема тих публікацій, які торкаютьсяфеномену освітньої мобільності як у її перспективному баченні, так і вретроспективі. Тут насамперед варто назвати фундаментальні дослідженняКиївської та Харківської шкіл філософії освіти. Це праці В. Андрущенка,Л. Горбунової, В. Кременя, М. Култаєвої, В. Лугового, В. Огнев’юка,М. Михальченка, С. Пролеєва, Н. Радіонової, Д. Свириденка, М. Триняк та ін.Особливо потрібно відзначити внесок щодо розробки цієї проблематики наматеріалі глокалізаційних процесів, зроблений С. Клепком, О. Романенко,З. Самчуком та ін. Інституційні умови реалізації освітньої мобільностіаналізуються у працях М. Бойченка, Н. Бойченко, В. Сагуйченко та ін. Дляцього дослідження принципове значення мали праці, присвячені аналізуєвропейських універсальних цінностей та їхня репрезентація в українськійнаціональній ідеї, а також дослідження національно-патріотичного вихованняв умовах війни та миру. Це праці А. Карася, В. Мосейчука, М. Поповича,О. Гомілко та ін. Критичний аналіз Болонського процесу та зазначеної вньому перспективи мобільності в західних контекстах у дисертаціїаналізується на матеріалі праць К. П. Лісмана, Р. Д. Прехта, М. Роша та ін.Багатовимірність феномену освітньої мобільності зумовилазастосування в дисертації деяких матеріалів, що містяться в сучаснихпедагогічних, психологічних, соціологічних, політологічних такультурологічних дослідженнях.Метою дисертації є системний філософсько-освітній аналіз ризиків іперспектив освітньої мобільності на основі міждисциплінарного підходу до їїсучасних репрезентацій у національному і глобальному просторах. Цепередбачає розв’язання ряду завдань, спрямованих на визначенняамбівалентного потенціалу освітньої мобільності, її ролі в сучасних моделяхжиттєтворчості, встановлення чинників її прискорення та сповільнення вУкраїні та світі, а також з’ясування місця цього феномену в соціокультурнихтрансформаціях сучасного соціуму.Розкривається поліаспектність та амбівалентність проявів освітньоїмобільності, показано її потенційні ризики, ілюзіогенний потенціал і реальніперспективи, виявлено інституційні та антропологічні передумови освітньоїмобільності, здійснено аналіз історичних праобразів сучасної освітньоїмобільності, визначено специфіку концептуалізації освітньої мобільності вопціях світового суспільства та в контекстах глокалізації, з’ясовано шляхикоординації між глобальними орієнтирами освітньої мобільності танаціональними пріоритетами освітньої політики.Стратегія дослідження передбачає застосування на комплементарнихзасадах методології феноменологічного аналізу і філософської герменевтики,необхідних як для з’ясування як феномену освітньої мобільності, так і длявизначення семантичного наповнення цього концепту та горизонтів йогоінтерпретації. Для аналізу історичних праобразів освітньої мобільностівиникла потреба широкого застосування методології історичноїреконструкції та історичної компаративістики, а також методологічноїстратегеми «одночасної неодночасності» Райнгарта Козеллека.

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат