У дисертації наведено теоретичне узагальнення та нове вирішення наукового завдання, яке полягає у визначенні сутності та розкритті особливостей правового регулювання соціальних гарантій військовослужбовців за трудовим законодавством України, а також розроблені рекомендацій та пропозицій спрямованих на вдосконалення норм чинного трудового законодавства у відповідній сфері.Встановлено, що військовослужбовець - це особа, яка добровільно та/або за визначеною законодавством процедурою вступає у склад Збройних сил України та зобов'язується виконувати обов'язки, пов'язані із захистом країни, забезпеченням національної безпеки, а також виконанням операцій та заходів військового характеру. Підкреслено, що військовослужбовці є особливою категорією державних службовців, адже їх робота проявляється в особливому роді професійної діяльності, яку вони виконують протягом визначеного нормами чинного трудового законодавства робочого (службового) часу. Доведено, що військовослужбовці як суб’єкти трудового права представляють собою особливу категорію працівників, які здійснюють трудову (службову) діяльність в Збройних силах України та/або інших воєнізованих підрозділах, на основі укладення трудового договору (контракту) і його діяльність спрямовано на забезпечення та захисту держави, її територіальної цілісності, кордонів, тощо. Аргументовано, що трудова правосуб’єктність військовослужбовців, як суб’єктів трудового права, представляє собою визначену законодавством можливість особи набувати та реалізовувати суб’єктивні права та юридичні обов’язки в процесі проходження служби в Збройних силах України та інших воєнізованих підрозділах. Наголошено, що специфіка правосуб’єктності військовослужбовців обумовлена: по-перше, наявністю особливих підстав виникнення трудових правовідносин; по-друге, спеціальним порядком укладення, зміни та припинення трудового договору; по-третє, існуванням особливих вимог до осіб, які прагнуть проходити службу в лавах Збройних сил України.Підкреслено, що особливість спеціального правового статусу військовослужбовців обумовлена наступним: 1) наявність специфічного порядку виникнення, зміни, а також припинення службово-трудових відносин; 2) особливий набір завдань та повноважень, які покладаються на військовослужбовця у зв’язку із несенням служби; 3) військові наділяються додатковими соціально-трудовими гарантіями, пільгами та привілеями, які представляють собою своєрідні компенсації за «особливі» умови служби; 4) високим рівнем відповідальності.Встановлено, що поняття «соціальні гарантії військовослужбовців» найбільш доцільно розглядати у двох аспектах – у широкому та звуженому контекстах. Так, відповідно до широкого підходу вони представляють собою засоби, умови та способи, за допомогою яких забезпечується соціальний захист трудових, соціальних, економічних та інших прав військовослужбовців. Щодо вузького підходу, то соціальні гарантії військовослужбовців – це втілений у нормах матеріального права обов’язок держави щодо соціально-трудового забезпечення та захисту військовослужбовців на рівні не нижче, аніж це визначено у нормах загального трудового законодавство для інших категорій працівників. Виокремлено наступні види соціальних гарантій військовослужбовців, як-то: 1) гарантії щодо грошового забезпечення; 2) гарантії щодо безперервності стажу роботи; 3) гарантії щодо збереження місця роботи (посади); 4) гарантії щодо надання часу відпочинку та відпусток; 5) відповідальність роботодавця за недотримання трудових прав та соціальних гарантій мобілізованих працівників (військовослужбовців); 6) додаткові соціальні гарантії: а) речове, продовольче, житлове забезпечення; б) медичне забезпечення та санаторно-курортне лікування; в) пільги, гарантії та компенсації для військовослужбовців.Встановлено, що правові засади соціальних гарантій військовослужбовців представляють собою сукупність нормативно-правових актів різної юридичної сили, норми яких спрямовані на регулювання та упорядкування суспільних відносин, які виникають у досліджуваній сфері суспільного життя. Аргументовано, що нормативно-правові засади соціальних гарантій військовослужбовців знаходять своє закріплення у сукупності нормативно-правових актах різної юридичної сили, які можуть бути систематизовані за такими критеріями: 1) за їх юридичною силою; 2) за галузевою належністю (загальні норми трудового законодавства та спеціальні норми, що регулюють соціальний захист та гарантії його реалізації військовослужбовців).

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат