У дисертації проаналізовано поняття тілесності, як комплексного явища утворення семантичних зав’язків в мас-медійних повідомленнях. Охарактеризована відмінність між поняттями тілесність і тіло в медіареальності, що ототожнюються в окремих трактуваннях. Встановлені основні структурні елементи повідомлення, на основі яких конструюються концепти тілесності: архетип, міф, стереотип. З’ясовано, що спираючись на суспільну пам'ять та індивідуальний досвід ці означені елементи комбінують в свідомості реципієнта варіативність змістових наповнень.В роботі приділено увагу бінарним опозиціям, що виникають на основі архетипу, міфу і стереотипу і відображають колективні уявлення про етичне та естетичне сприйняття дійсності. Встановлено в який спосіб масштабні суспільні проблеми спільно із реальними конкретними ситуаціями конструюють завдяки маркерам тілесності бінарні опозиції, що впливають на сприйняття повідомлень.Спираючись на наукову джерельну базу під час комплексного дослідження розширено межі аналізу маркерів тілесності. До таких концептів зараховане поняття принцип музейності та вбрання, як символічна знакова реакція на тілесність людини в комунікативному процесі.Актуальність теми дослідження. Науки з соціальних комунікацій тривалий час зверталися до поняття тілесності як синоніму людського тіла і його фізіологічних властивостей. Наша дисертація розглядає тілесність як комплексне кодування інформації в тексті та аудіо-візуальних повідомленнях, де фізіологічні параметри тіла є однією з семантичних категорій. Конструювання тілесності розглянуте в контексті суспільно-важливих явищ: гендерної дискримінації, постправди, формування іміджу українських військових, впливу російської пропаганди на український сегмент медіареальності.Об’єкт дослідження – контент електронних версій національних та регіональних видань України, а також матеріали розміщені на платформі соціальних медіа (Facebook, Youtube, Instagram).Предмет дослідження – конструювання маркерів тілесності в мас-медійних концептах електронних медіа та інтернет-мемів присвячених висвітленню повномасштабної російсько-української війни.Мета роботи – визначити інструменти конструювання дискурсу тілесності в мас-медіа.Наукова увага до конструювання дискурсу тілесності в мас-медійному тексті зумовлюється традиційними проблемами для академічної думки, що звертаються до національної, культурної, гендерної, вікової та інших ідентичностей. Наративні практики напрацьовують сталі поняття для того, як індивід визначає себе сам і до якого колективного договору приходить суспільства в тому, щоб визначати осіб, що входять до категорій свій/чужий. Маркери тілесності відіграють в цьому процесі провідну роль. Обставини повномасштабної російсько-української війни, що почалася 24 лютого 2022 року загострюють громадську потребу в публічній артикуляції концептів ідентичності, що допомагають індивідам у скидуванні емоційної напруги, протидії деструктивним інформаційним навіюванням, дотримуванні в уяві позитивних сценаріїв розвитку подій, а також дозволяють порівняти індивідуальні висновки у спільних поглядах.Таким чином український сегмент медіареальності наповнюється бінарними опозиціями та мас-медійними міфами, що у стислій формі переповідають більші за змістом масиви інформації і слугують когнітивними орієнтирами в морально-етичних оцінках, емоційних реакціях, встановленні хронологічної послідовності подій.Роль бінарних опозицій в конструюванні дискурсу тілесності полягає в наданні конкретних якостей, що можуть позичати елементи з різних культурних традицій і спиратись на конкретне локальне явище. Одним з прикладів такого процесу є бінарна опозиція воїни світла/орки на адресу українських військових та російських окупантів. Де завдяки візуальній репрезентації світло дорівнюється до тілесної якості, нерозривно пов’язаною із фізичною присутністю людини у просторі. Разом зі світлом образ українського захисника доповнюють естетичні категорії фізіологічних пропорцій тіла, врода, наявність посмішки, як прояву доброзичливості тощо. Орк натомість вибудовує асоціативний ряд із потворністю і неохайним виглядом, тваринною злістю. Важливою деталлю дискурсу тілесності виступає одяг, який як елемент комунікації виступає символічним продовженням людського тіла. Відтак сучасна форма українського військового, що має чистий вигляд маніфестується як позитивний приклад тілесності, що викликає захват і схвалення. А немодернізована і брудна форма російського солдата контекстуально характеризується як негативний приклад тілесності, що вартий осуду і висміювання.Серед прикладів мас-медійного міфу представлених в дисертації можна виокремити так званий півник з Бородянки...

Постачальник даних: УкрІНТЕІ (Український Інститут науково-технічної експертизи та Інформації)

  Завантажити автореферат