Проведено всебічний аналіз широкого кола джерел з історії Київського державного університету (КДУ), документів і матеріалів його діячів (1933 - 1941 рр.). Відзначено, що процес відновлення та становлення КДУ у 1933 - 1941 рр. відбувався за умов оформлення радянських засад системи вищої освіти, згідно з якими університет розглядався не як автономний центр розвитку науки та культури, а як своєрідна "кузня кадрів" і "ділянка ідеологічного фронту". У кінці 1930-х рр. Київський університет перетворився на звичайний радянський вищий учбовий заклад з уніфікованою системою викладання, слухняною професурою та вірним справі побудови соціалістичного суспільства студентством. Науково-педагогічна та громадсько-політична діяльність представників професорсько-викладацького та науково-допоміжного складу, співробітників, студентів і аспірантів Київського університету у 1933 - 9141 рр. відбувалась у контексті наступу влади на інтелігенцію, розгортання репресій щодо неї. Установлення тотального контролю над вищою школою супроводжувалося винищенням її найкращих представників. Політичні репресії проти діячів КДУ у досліджений період були складовою частиною централізаторської політики Кремля, метою якого було створення химерного суспільства "будівничих соціалізму" та побудова уніфікованої тоталітарної держави. Політичні репресії негативно вплинули на розвиток провідного вищого закладу УРСР, внаслідок чого було втрачено ціле покоління талановитих педагогів і науковців.

  Завантажити