Проведено комплексне дослідження діяльності Генеральної греко-католицької духовної семінарії у Львові у 1848 - 1914 рр. як головної інституції богословської освіти греко-католицького духовенства Галичини. З'ясовано, що виховання кліру в семінарії поєднувалося з обов'язковим навчанням на богословському факультеті Львівського університету, найбільш здібні богослови продовужували освіту у Відні, Інсбруку, Римі. Виявлено, що на межі XIX та XX ст. серед настоятелів семінарії та її вихованців різко зросла кількість вихідців з нижчих соціальних станів (селян) і сформувалась система студенстьких товариств з різноманітними статутними цілями та характером діяльності. Проаналізовано вплив даної тенденції на інтелектуальне становлення семінаристів і подальший розвиток інституції в цілому.

  Завантажити