Запропоновано новий напрямок у розв'язанні проблеми відновлення безперервності кишкового тракту у разі спонтанного й артифіціального порушення його безперервності. За результатами експериметальних і клінічних досліджень установлено реакції деяких систем життєзабезпечення організму у відповідь на порушення безперервності кишечнику на різних рівнях. Вивчено особливості загоєння тонкокишкових анастомозів у випадку перитоніту, а також за умов загрози його розвитку. Визначено закономірності ультраструктурних змін у клітинах тонкої кишки та печінки залежно від способів профілактики неспроможності накладених кишкових швів у разі інфікування очеревинної порожнини. Уперше досліджено взаємодію обтуруючих пристроїв зі стінкою кишки у разі наявності нориць, розташованих на евентрованих петлях кишечнику. На базі одержаних експериментальних даних розроблено патогенетично обгрунтовані конструкції для тимчасового відновлення безперервності кишечнику у разі його спонтанних порушень - несформованих нориць. Доведено залежність зміни стану хворих за спонтанних й артифіціальних дефектів кишечника залежно від рівня порушення та кількості втрат кишкового вмісту. Наведено таблицю визначення ризику накладення первинного тонкокишкового анастомозу у разі наявності невідкладного показання до резекції тонкої кишки. Патогенетично обгрунтовано тактику обструкційної резекції тонкої кишки за умов перитоніту. Розроблено технічні прийоми тимчасового відновлення її безперервності у разі перетину кишки у проксимальному відділі. Визначено алгоритми лікувальних заходів у разі спонтанного й артифіціального порушень безперервності тонкої кишки, а також показання щодо термінів і методу відновлення безперервності тонкої кишки з урахуванням стану хворих і профілактичних заходів. Виявлено закономірності загоєння ран навколо кишкових нориць, на підставі яких обгрунтовано показання до ранніх оперативних позаочеревинних втручань.

  Завантажити