Досліджено історіографію стосунків Візантії та кочівників Північного Причорномор'я X - XI ст. На базі широкого кола джерел розлянуто основні періоди й етапи вивчення цієї проблеми. Доведено, що зміна джерельної бази щодо даного вивчення суттєво вплинула на стан її розробки. Писемні джерела до середини XX ст. були основними для дослідження, починаючи з 1960-х рр. такої ролі набули ареологічні, німізматичні та інші матеріальні джерела. Стан зазначеного вивчення залежав від тенденцій національних історіографій країн Центральної, Східної та Південно-Східної Європи. Дослідження частою мірою мали риси орієнталістичного дискурсу, а саме: роль кочівників в історичних подіях або замовчувалася, або висвітлювалася як негативна. Поступ світової візантивістики в цілому збігався з досягненням у вивченні проблем. Дослідження вчених з країн Південо-Східної Європи суттєво впливали на висновки представників відомих візантійських центрів. Визначено пропозиції щодо подальшої наукової розробки проблеми, а саме: необхідність узагальнення результатів археологічних досліджень пам'яток кочівників на території країн басейну Дунаю, ширшого залучення східних і латиноамериканських писемних джерел, даних палеоантропології.

  Завантажити