Висвітлено питання щодо неориторичного підходу до аналізу дискурсу. Цей підхід, на відміну від адресат-орієнтованого, герменевтичного підходу, розвиває адресант-орієнтовані традиції, базуючись на яких є можливим моделювання стратегій/тактик побудови автором/-ами британського парламентського дискурсу, його плану змісту (семантики) та плану повідомлення (прагматики). Зауважено, що такий підхід дає змогу визначити, завдяки яким мовленнєво-мисленнєвим діям, а саме семантичним і прагмалінгвістичним стратегіям/тактикам побудови смислів дискурсу, використовуються закріплені за цими стратегіями/тактиками певні лексичні, лексико-синтаксичні й синтаксичні засоби конкретної мови. Водночас у відкритому політичному мас-медійному дискурсі, яким є інтернет-опублікований британський парламентський дискурс, семантичні та прагмалінгвістичні стратегії/тактики, вживані учасниками парламентських слухань для побудови їх повідомлень, є засобами безпосереднього комунікативного впливу на користувчів Інтернету. На підставі здійсненого аналізу встановлено закономірності вживання міжпропозиційних семантичних відношень, що утворюють реляційний каркас відповідних стратегій/тактик учасників британських парламентських дебатів. За результатами багатоаспектного комунікативного дослідження мовленнєвої діяльності учасників британського парламентського дискурсу одержано наукові дані про найсуттєвіші особливості реалізації комунікативної та когнітивної функції мови у британському парламентському дискурсі.

  Завантажити