Доведено етіологічне значення M. genitalium у розвитку запальних процесів урогенітального тракту чоловіків. Встановлено, що їх питома вага в загальній структурі мікоплазмових урогенітальних інфекцій становить 13,8 % як монозбудника та 39,7 % у поєднанні з іншими відомими видами урогенітальних мікоплазм (M. Hominis, Ur. urealyticum). Виявлено порушення деяких показників імунного статусу організму у хворих на мікоплазмову урогенітальну інфекцію. Відзначено, що центральні імунологічні порушення є несутттєвими та не залежать від виду урогенітальних мікоплазм або їх асоціацій. Виявлено, що основні механізми резистентності реалізуються на рівні місцевого імунітету слизової оболонки з провідним накопиченням сенсибілізованих Т-лімфоцитів ефекторів і збільшенням кількості клітин мононуклеарно-фагоцитарної системи. Доведено, що за даної патології порушується продукція основних цитокінів запальної реакції інтерферонів (ІФН) і фактора некрозу пухлин (ФНП), які є провідними чинниками інфекційних процесів з внутрішньоклітинною локалізацією збудника. На підставі вивчення тривалості та характеру клінічного перебігу запального процесу визначено ступінь виявлених порушень і розширено уявлення про патогенез урогенітального мікоплазмозу, зокрема розвиток вторинних імунодефіцитних станів. Науково обгрунтовано доцільність проведення етіотропної та комплексної імунокоригуючої терапії урогенітального мікоплазмозу шляхом комбінованого застосування препаратів вилочкової залози (Т-активіну, тималіну) та препаратів-індукторів ІФН, що попереджує розвиток персистуючих форм урогенітальних мікоплазм, а також хронізацію й ускладнення запального процесу. Досліджено ефективність використання методів реакції прямої імунофлюоресценції, культурального методу та полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для діагностики урогенітального мікоплазмозу та контролю терапевтичного процесу. На підставі порівняльного аналізу сучасних способів діагностики досліджуваної патології встановлено, що метод ПЛР є найбільш чутливим і специфічним тестом детекції збудників, а для контролю терапевтичного процесу більш доцільно застосовувати культуральний метод. Удосконалено комплексну імунокорегуючу терапію мікоплазмової урогенітальної інфекції, використання якої дозволяє підвищити ефективність етіотропних препаратів, запобігати утворенню персистуючих форм збудників та упереджувати розвиток ускладнень і рецидивів інфекції.

  Завантажити