Проаналізовано можливі чинники ризику розвитку дисрегенерації кісткової тканини після переломів плечової та велигомілкової кісток з використанням методів непараметричної статистики. Встановлено, що статистично значущими є травма високої інтенсивності та оскольчастий характер перелому. На підставі результатів рентгенологічних, морфологічних та біохімічних досліджень зони дисрегенерації встановлено наявність серед дослідженої групи різних видів дисрегенерації: перелом, що уповільнено зростається; гіпертрофічний, оліготрофічний та гіпотрофічний види дисрегенації та дисрегенерація з дефектом кісткової тканини. За результатами біохімічних досліджень сироватки крові виявлено гіпертрофічний та гіпотрофічний види дисрегенрації. Показано, що нестабільна фіксація уламків та інфікування Staph, aureus за умов стабільної фіксації призводять до формування тканини неостеогенного характеру та пролонгації остеорепарації. З урахування відмінності потенціалу до зрощення за різних видів дисрегенерації розроблено диференційований підхід до лікування хворих з різними видами переломів, що не зрослися.

  Завантажити