Проаналізовано естетичний аспект функціонування сучасного дизайну. Відзначено, що сучасні актуальні естетико-філософські теоретичні дослідження українських та російських учених грунтуються на визнанні онтологічної закоріненості дизайну у людському бутті. Обгрунтовано тезу, що основою дизайн-активності є одвічний потяг людини до гармонізації її стосунків з навколишнім світом. Досліджено теоретичні засади сучасних технологій проектування шляхом аналізу типу притаманного їм формотворення - результату певних етапів самоідентифікації людини. Здійснено типологію дизайн-діяльності на базі визначення двох її принципових параметрів - багаторівневості та поліморфічності. На підставі вивчення джерел історичних процесів формотворення доведено, що інституалізація дизайну в епоху становлення масового виробництва підтверджує його статус як чинника культури. На базі вивчення сучасних тенденцій реалізації дизайну (напрямків деконструктивізму, хай-теку, мінімалізму, рекреаційного, органічного, почуттєвого, екологічного, етно- та рециклінг-дизайну) розглянуто особливості естетичного дискурсу XX - XXI ст., що відзначається дематеріалізацією предметності, маргіналізацією речовості, театралізацією повсякденості, акцентуванням тілесності. На підставі аналізу інноваційних технологій дизайн-культури доведено, що основою нової мови сучасного формотворення є реконструкція мови тіла, його тактильних і моторних можливостей. З урахуванням зазначених тенденцій визначено структуру та характер естетосфери сучасного дизайну.

  Завантажити