Досліджено особливості формуванняч мови преси на початку XX ст., а також мову кращого зразка української журналістики даного періоду. Визначено роль у цьому процесі мецената, видавця Є.Чикаленка. На прикладі щоденної газети "Рада" проаналізовано мовні особливості преси цього періоду. Охарактеризовано орфографічні риси "Ради", що відзначаються певною послідовністю. З'ясовано, що газета друкувалась фонетичним правописом і належала до видань Наддніпрянської України не лише за територіальною, але й мовними ознаками. Досліджено лексичний склад "Ради", що певною мірою відображав реалії тогочасного життя, характеризувався високим рівнем розвитку, свідчив про намагання редакторів, журналістів поєднати образність, емоційність і логічність, точність викладу. Для цього використовувались найрізноманітніші мовні засоби, зокрема багатозначність, тропи (синоніми, пароніми, епітети). Визначено синтаксичні засоби (прості, ускладнені речення різних типів), за допомогою яких на сторінках "Ради" досягалась певна мета, а саме: інформувати та справляти вплив на читача.

  Завантажити