На матеріалі української мови здійснено аналіз засобів вираження тема-рематичного поділу висловлень. Обгрунтовано теоретичні засади вивчення актуального членування висловлення, здійснено розмежування понять мова та мовлення, речення та висловлення, запропоновано класифікацію темо- та ремоідентифікаторів за формальними та семантичними критеріями. Встановлено ієрархію впливу ремоідентифікаторів на комунікативну структуру висловлення, з'ясовано їх лексичне наповнення, синтаксичне навантаження, позиційність, залежність від комунікативних реєстрів та типів висловлень. Виявлено частотність уживання різних типів ремоідентифікаторів у структурі українського висловлення та описано особливості функціонування їх певних варіантів з урахуванням позиції, додаткового значення, впливу на тема-рематичний поділ, інтонації та комунікативної мети. Особливу увагу приділено вивченню актуального членування в аспектах прагматики, нейро- та комп'ютерної лінгвістики, а також у зв'язку з категоріями пресупозиції та інтенціональності.

  Завантажити