Досліджено суть, генезу та чинність звичаєвого права. Визначено і проаналізовано його соціальні детермінанти та властивості. Розглянуто становлення теорії звичаєвого права. Акцентовано увагу на специфіці чинності звичаєвого права, його характеристичних ознаках. Запропоновано визначення вітчизняного звичаєвого права як форми збереження духовності та самобутності українського соціуму. Досліджено зв'язок функціональних особливостей звичаєвого права з необхідністю саморегуляції відносин спільноти для збереження етнічної, професійної та регіональної самобутності. Проаналізовано сфери дії звичаєвого права у соціальному просторі, духовно-практичній та інтелектуальній діяльності.

  Завантажити