Обгрунтовано відмінковий статус кличної форми в староросійській мові. Проаналізовано формально-синтаксичні й семантико-синтаксичні функції вокатива в ієрархії їх первинності та вторинності з урахуванням синкретизму його значення і транспозиційних особливостей відмінкової форми. Визначено причини використання кличного відмінка у функції суб'єкта, його синтагматичні особливості в даній функції. Висвітлено взаємозв'язок між категорією особи дієслова та іменника в реалізації вокативом формально- і семантико-синтаксичних характеристик. Розглянуто співвідношення інтенцій мовця й потенційних можливостей особи, представленої формою вокатива, в реченнях із дієсловами наказового способу, розкрито роль кличного відмінка в реалізації модальних відтінків імперативних конструкцій. Охарактеризовано особливості використання сакрального імені в кличному відмінку. Досліджено вживання вокатива у функції адресата в різних комунікативних регістрах староросійської мови.

  Завантажити