Проведено порівняльне дослідження ефективності застосування лаферону для лікування хворих на ідіопатичний мієлофіброз (ІМ) I та II стадій. Наведено дані клініко-гематологічного, імунологічного й біохімічного обстеження пацієнтів до лікування та після проведення терапії з використанням лаферону. Показано, що застосування даного препарату дозволяє контролювати органомегалію, достовірно знижує підвищений вміст лейкоцитів та тромбоцитів, віддаляє термін призначення та є альтернативою цитостатичного лікування. Виявлено, що використання лаферону дозволяє одержати позитивну відповідь у 90 % хворих та зменшує потребу в цитостатичних препаратах. Показано переваги призначення інтерферону на I стадії хвороби з вираженим гіпертромбоцитозом у порівнянні зі стандартним лікуванням й обгрунтовано можливість його використання як терапії 1-ї лінії. Встановлено, що застосування лаферону срияє зменшенню патологічної проліферації клітин кісткового мозку, появі осередків нормального кровотворення, зменшенню фіброзоутворення. Виявлено, що застосування лаферону у хворих на ІМ призводить до достовірного збільшення імунокомпетентних клітин, нормалізації рівня імуноглобулінів класів M, G, що сприяє зменшенню кількості інфекційно-запальних ускладнень і знижує потребу в антибактеріальних препаратах. З'ясовано, що захворювання на ІМ супроводжується активацією процесів перекисного окиснення нейтральних ліпідів та фосфоліпідів в еритроцитах і плазмі крові хворих. Встановлено, що зростання рівня цитотоксичних продуктів перекисного окиснення ліпідів призводить до суттєвих змін у структурно-функціональній організації клітинних мембран. Обгрунтовано доцільність використання терапії з включенням лаферону для корекції метаболічних порушень.

  Завантажити