Проведено дослідження діастолічної функції лівого шлуночка (ЛШ), варіабельності серцевого ритму (ВРС) та активності ренін-ангіотензинованої системи (РАС). Здійснено оцінку впливу моксонідину за умов його застосування як у монотерапії, так і в комбінаціях з бетаксололом та індапамідом на клініко-гемодинамічні та метаболічні показники у хворих на МСХ. Встановлено, що у даної категорії пацієнтів значно знижена ВРС у порівнянні з хворими на есенціальну артеріальну гіпертензію (ЕАГ) та здоровими особами. За наявності МСХ також виявлено зниження загальної потужності спектра, високочастотної та низькочастотної компоненти зі спрямованістю симпатовагального балансу на домінування симпатичної ланки ВНС. У 85 % хворих на МСХ виявлено порушення діастолічної функції лівого шлуночка (ДФЛШ), переважно 71 % за гіпертрофічним типом. Зазначено, що дана патологія характеризується залежністю між ступенем діастолічної дисфункції та наявністю гіпертрофії лівого шлуночка (ГЛШ), підвищенням артеріального тиску (АТ) та його варіабельності, рівня глікемії та компенсаційних функціональних можливостей підшлункової залози за умов інсулінорезистентності. Виявлено підвищення активності ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ) зі збільшенням ступеня діастолічної дисфункції. Доведено ефективність усіх схем терапії з перевагою антигіпертензивної дії комбінованого методу лікування. Встановлено позитивний вплив проведеної терапії на вуглеводний обмін і деякі показники ліпідного обміну, а також активність АПФ. Експериментально доведено позитивну дію моксонідинів у монотерапії та в комбінації з бетаксололом на агрегаційні властивості тромбоцитів.

  Завантажити