Доведено, що вплив несприятливих медико-біологічних факторів на плід погіршує адаптаційні можливості організму дитини не тільки у ранньому віці, але і на наступних етапах онтогенезу, сприяє виникненню функціональних порушень різних органів і систем з наступним розвитком хронічної соматичної патології. З'ясовано, що поєднаний вплив антенатальних факторів ризику на плід та опромінення батька підвищує частоту реалізації мультифакторної патології у пробанда, призводить до формування морфогенетичних варіантів, які представлені широким спектром множинних зовнішніх стигм різної локалізації у поєднанні з комплексом ознак, що характеризують наявність синдрому дисплазії сполучної тканини. Установлено, що частота хромосомних аберацій у пробандів основної групи вища, ніж у сибсів і матері за рахунок збільшення варіабельності мікросателітасоційованих послідовностей ДНК у дітей, які народилися у післяаварійний період у сім'ях учасників ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Визначено лінійний характер залежності кількості мутацій у мікросателітній фракції ДНК від дози та часу, що пройшов з моменту припинення контакту батька з радіаційним чинником до зачаття пробанда. Удосконалено систему профілактичних заходів щодо мінімізації негативних наслідків радіаційного опромінення батька.

  Завантажити