Здійснено комплексне когнітивно-комунікативне вивчення особливостей концептуалізації часу у німецькій мові. Доведено, що "час" постає у мовній картині світу як концептополе, конституетами якого є гіперконцепти "екзистенційний час" і "метричний час" та їх спадні таксони - концепти та гіпоконцепти. Значну увагу приділено питанням з'ясування когнітивно-семантичних передумов виникнення метафори часу та побудови їх структурно-сітьової моделі. Детально розглянуто шляхи та способи знакового відображення часової локалізації подій і станів у трьох типах дискурсу - розмовно-побутовому, офіційно-діловому та публіцистичному. Описано механізм вибору лексичних, граматичних і лексико-граматичних засобів реалізації темпоральних відношень у мовленні, з'ясовано шляхи актуалізації синтагматичних значень часових форм у певному контекстуальному оточенні. Визначено причини та наслідки контурування певних маркерів залежно від типу дискурсу й комунікативного регістру, а також схему взаємодії різнорівневих засобів аранжування темпоральної сітки дискурсу з урахуванням ергономічних і синергічних чинників.

  Завантажити