Доведено наявність впливу способу годування на взаєморозташування незрощених фрагментів верхньої щелепи та вибір методики хейлопластики, обгрунтовано застосування запропонованої соски з додатковою площиною чи обтуратора, який охоплює, завдяки своїй конструкції, усі три фрагменти незрощеної верхньої щелепи та використання його як ортодонтичного апарата. Уперше на підставі результатів клінічних і антропометричних досліджень зміщення міжщелепної кістки та вивчення ефективності різних методів корекції її положення визначено необхідність та розроблено показання до застосування хірургічно-ортодонтичного способу, який передбачає врахування зміщення премаксили у двох напрямках (сагітальному та вертикальному). Визначено енергообмін різних шарів тканин верхньої губи залежно від виду незрощення. Установлено наявність компенсованого енергопостачання її у таких дітей, що дало змогу вивити залежність деяких ускладнень після хейлопластики не від рівня макроергів, а від положення міжщелепної кістки та методики двобічної хейлопластики. На підставі антропометричних і сонографічних даних визначено найбільш ефективні хірургічні прийоми двобічних хейлопластик та розроблено нові способи первинної реконструкції верхньої губи залежно від стану тканин назолабіального комплексу (НЛК). Уперше вивчено строки та напрямок дії відновленої верхної губи на верхню щелепу після двобічної хейлопластики, що дало змогу визначити строки та запропонувати новий метод профілактики запобігання розвитку вторинних деформацій верхньої щелепи. Виділено групу взаємообтяжливих деформацій тканин НЛК після двобічних хейлопластик, розроблено нові методики їх усунення, що дозволяє запобігти розвитку нових чи посиленню наявних деформацій. Виявлено наслідки порушення комплексності, послідовності та своєчасності у лікуванні дітей з вродженим двобічним незрощенням верхньої губи та піднебіння, а також розроблено та доведено ефективність використання запропонованого комплексу лікувальних і профілактичних дій у 73,8 % таких хворих.

  Завантажити