Здійснено історико-філософський аналіз специфічних рис комунікативного вчення Ю.Хабермаса як проекту завершення модерну. Розвинуто уявлення про теоретичні джерела вчення мислителя шляхом експлікації впливу недостатньо досліджених теорій постмодерних філософів, а саме: психологічної теорії Л.Кольберга, лінгвістичних теорій Дж. Остіна і Дж.Сьорля та соціологічної терії М.Вебера, на комунікативне вчення німецького філософа. Доведено трансдисциплінарний характер теорії комунікативної дії Ю.Хабермаса, зумовлений результатами філософських дискурсів модерного та постмодерного періодів, а також досягненнями інших реконструктивних наук, зокрема, психології, лінгвістики та соціології. Зроблено висновок, що Ю.Хабермас не відмовляється від нормативного змісту модерну, проводить нову актуалізацію критичного дискурсу модерну, розвиваючи та трансформуючи у своєму вченні головні принципи модерну - мораль, суб'єктивність і раціональність.

  Завантажити