Вивчено етіологію різних типів кріоглобулінемії та фактори, що сприяють їх формуванню. Базуючись на результатах обстеження та лікування 10-ти хворих на гострі гепатити B, C і B + C, 297-ми - на хронічні гепатити B, C і B + C, 51-го - на вірус-асоційований цироз печінки, а також 20-ти хворих на первинний та метастатичний рак печінки, досліджено питання імунопатогенезу, клінічних проявів, чутливості до етіотропної та імунотропної терапії у хворих на гострі та хронічні вірусні гепатити. З використанням традиційних методів клінічного обстеження та епідеміологічного аналізу хворих на гепатити B і C з супутньою кріоглобулінемією та базуючись на обов'язкових діагностичних стандартах, виконано біохімічні, імунологічні та серологічні дослідження. З застосуванням методу полімеразної ланцюгової реакції досліджено віремію за збудників гепатитів і герпесів. Визначено вміст цитокінів і гормонів за результатами імуноферментних тестів. На підставі комплексного аналізу клініко-лабораторних та інструментальних досліджень установлено вплив кріопатії різних типів на виявлення вірусу в організмі, характер перебігу вірусного гепатиту, ураження печінки та спектр позапечінкових проявів, ефективність противірусної терапії та ризик розвитку побічних ефектів, спричинених противірусними засобами. Вивчено вплив змішаної кріоглобулінемії на персистенцію вірусу, формування особливостей імунної відповіді та цитокінового балансу, які створюють сприятливі умови для персистенції вірусу в організмі та неефективності етіотропної терапії. Доведено, що у хворих на хронічний гепатит C диференційоване визначення типу кріоглобулінів у сироватці крові ефективне для прогнозування перебігу гепатиту, можливого формування певних позапечінкових проявів, розвитку ускладнень та визначення чутливості до етіотропної та імунотропної терапії. Установлено, що виявлення кріоглобулінів III типу у хворих на хронічний гепатит C є раннім, об'єктивним і дешевим скринінговим маркером схильності до формування автоімунних процесів, зокрема внаслідок інтерферонотерапії, а також розвитку HCV-асоційованої гепатоцелюлярної карциноми. Виявлення кріоглобулінів II типу у таких хворих асоціюється зі швидким розвитком HCV-асоційованого цирозу печінки. На підставі одержаних даних обгрунтовано нове розв'язання проблеми підвищення ефективності імунотерапії за рахунок диференційованого лікування хворих з різними типами кріоглобулінемії. Установлено, що використання дипіридамолу сприяє зменшенню проявів кріоглобулінемії III типу та нормалізації біохімічних показників функції печінки у хворих на хронічний гепатит C, підсилює противірусний ефект терапії рекомбінантним альфа-інтерфероном. Застосування препарату урсодезоксихолевої кислоти більш ефективне у хворих на хронічний гепатит C з кріоглобулінемією II типу у порівнянні з кріоглобулінемією III типу. Таке лікування сприяє нормалізації функції печінки та продукції цитокінів, а також усуненню проявів кріопатії.

  Завантажити