Виявлено механізми розвитку імунних і біохімічних адаптаційних реакцій на хірургічний стрес після лапароскопічних та відкритих резекцій товстої кишки. Доведено скорочення тривалості катаболічної фази та періоду вторинної імуносупресії в хворих після лапароскопічних операцій. Вперше проведено інтегрування онкологічних і функціональних принципів до цілісної системи виконання лапароскопічних операцій на товстій кишці та встановлено ефективність розробленої хірургічної тактики шляхом порівняльного аналізу безпосередніх і віддалених наслідків оперативних втручань. Розроблено систему об'єктивних критеріїв для визначення меж лапароскопічної резекції товстої кишки й обсягів лімфаденектомії у випадках колоректального раку на основі застосування інтраопераційної фотобіопсії та маркування зон дискоординації кишкової моторики. Визначено клінічні ситуації, які дозволяють застосовувати оригінальні способи первинно реконструктивних лапароскопічних втручань у випадках раку прямої кишки низької локалізації з мінімальним ризиком розвитку локальних рецидивів хвороби. Запропоновано диференційний підхід до застосування мініінвазивних хірургічних способів лікування малігнізованих аденом товстої кишки на підставі кількісної оцінки ступеня ризику несприяливого результату ендоскопічної поліпектомії. Обгрунтовано клінічні показання до застосування тотальних колектомій лапароскопічним способом як невідкладних операцій у випадках ускладненого перебігу неспецифічного виразкового коліту. Подальшого розвитку дістав новий напрямок застосування лапароскопічних технологій у пластично-реконструктивній хірургії: використано розроблені методи лапароскопічної ректо- та вагінопексії, а також способи реконструкції піхви алотрансплантатом з сегментів товстої кишки, які дозволили досягти нового рівня функціональних результатів і косметичного ефекту під час їх клінічної апробації.

  Завантажити