Наведено клініко-імунологічне підтвердження наявності порушень системного і місцевого імунітету у хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт (ХГВС). Експериментально та клініко-імунологічно обгрунтовано включення до комплексної терапії хворих на ХГВС препарату з імуномодулювальною дією тіотриазоліну. Доведено ефективність його коригувальної дії за загального та місцевого використання у хворих з зазначеною патологією. Вивчено ефективність запропонованого методу лікування у найближчому періоді та через рік після лікування у порівнянні з класичною терапією хворих на ХГВС. За результатами обстеження 111-ти хворих на ХГВС Чернівецької області виявлено, що ХГВС супроводжується вторинним імунодефіцитним станом, що має прояв у зниженні рівня гуморального місцевого імунітету та показників системного імунітету. Установлено, що провідними збудниками ХГВС є піогенний стрептокок та умовно патогенні золотистий стафілокок і псевдомонади. З'ясовано, що епідермальний стафілокок, стрептокок, що зеленить, умовнопатогенні ешерихії та гриби роду Cadida - другорядні мікроби, які є асоціантами провідних мікроорганізмів і, можливо, сприяють вірулентності провідних збудників. Доведено, що імуномодулювальна дія тіотриазоліну у концентрації 10 мкг/мл (на клітинах крові imvitro) ефективна і має позитивний вплив на фенотипічні та функціональні характеристики клітин імунітету у хворих на ХГВС. Установлено, що за умов використання тіотриазоліну у комплексній терапії хворих на хронічний гнійний верхньощелепний синуїт одержано суттєвий терапевтичний ефект, який виражався у достовірно швидшій, ніж у контрольній групі нормалізації клінічних симптомів, а також у відсутності рецидивів у віддаленому періоді, що підтверджувався стійкою нормалізацією параметрів місцевого та системного імунітету.

  Завантажити