Проаналізовано репрезентуючий компонент (РК) у системі трьох різновидів чужої мови: прямої, непрямої, невласне-прямої. Репрезентуючий компонент - лінгвістичний комплекс, який складається з препозитивних, інтерпозитивних, постпозитивних, кільцевих структур, де введено мову персонажів (пряму, непряму, невласне-пряму) за різними параметрами (семантичними, психологічними, прагматичними тощо.) Розроблено типологізацію РК на основі структури РК, семантики, місцеположення, графічної візуалізаціїя, прагматичних властивостей. Аналіз значної кількості типів і видів РК в англомовних оповіданнях ХХ ст. дозволив диференціювати їх на основі наступних логічних принципів: позиції РК стосовно ЧМ (препозитивні, інтерпозитивні, кільцеві, постпозитивні РК); семантичного змісту РК (нейтральні та емоційно-експресивні дієслова, дієслова, які передають лінгвістичну та екстралінгвістичну сторону комунікації); структурного діапазону РК (від структурно-розширених до нульових і структурно-виокремлених; прагматичний потенціал РК (репрезентативи, директиви, емотиви, дискрептиви, інтерпретатори та імплікатори). За результатами дослідження визначено особливості дії двох різнонаправлених тенденцій - до уніфікації та диференціації у системі РК, до контактності та дистантності в розміщенні РК, до фіксованого та інвертованого порядку слів у РК. Зазначено, що на сучасному етапі РК виявляють тенденцію до уніфікації, дистантності, фіксованого порядку слів і суб'єктивізації (тобто впливу ЧМ на АМ у вигляді РK).

  Завантажити