Проаналізовано генезу методів навчання історії у вітчизняній школі другої половини XIX - на початку XX ст. як цілісного історико-методичного феномену. Установлено й охарактеризовано основні етапи розвитку даних методів у системі тогочасної шкільної історичної освіти, а саме: кінець 1850 - 1871 рр.; 1872 - 1889 рр.; 1890 - 1916 рр. Визначено передумови формування теоретичних засад методів навчання історії, а також зовнішні та внутрішні чинники, що зумовлювали тенденції їх генезису, специфіку практичного застосування методів навчання історії на кожному з них. Розкрито особливості становлення та розвитку підходів до їх вивчення у дидактичній і методичній науці. Узагальнено досвід провідних тогочасних вчителів історії, доцільний для використання у практиці сучасної вітчизняної школи.

  Завантажити