Вивчено процеси в лексиці (словниковому складі) російської та української мов кінця XX ст., що знайшли відображення в сатирико-гумористичних текстах. Розглянуто питання щодо аналізу тексту як створеного мовною особистістю продукту, в якому виявляються основні характеристики тезауруса особистості та її (та суспільства) реакція на найбільш значимі соціальні та культурні процеси часового періоду. Збірний образ авторів текстів розглянуто як прототип мовної особистості епохи, тезаурус якої формується чи трансформується відповідно до особливостей історичного періоду. Запропоновано загальну та порівняльну характеристику соціолінгвістичної ситуації 1980 - 1990-х рр., описано основні результати взаємодії лінгвістичних та соціальних факторів у мові епохи. Визначено одиниці словникового складу мов і тезауруса мовної особистості, які є ключовими елементами в мовній картині світу. Наведено ілюстративний матеріал, який дозволяє визначити диференційні та інтегральні риси лексики й фразеології російської та української мов зазначеного періоду, а також особливості відображення лінгвістичних процесів, характерних для епохи, крізь призму індивідуальної свідомості носіїв мови. На підставі аналізу деяких лексичних та фразеологічних одиниць у лінгвістичному, соціокультурному, психологічному аспектах наведено твердження щодо наявності особливих соціопрагматичних нашарувань, властивих актуальним, ключовим словам історичного періоду. Обгрунтовано значущість ролі маніпулятивних дискурсів у формуванні фрагментів картини світу пострадянської особистості та впливу на російську й українську мови 1980 - 1990-х рр.

  Завантажити