Здійснено комплексний аналіз мовної політики Центральної Ради, Гетьманату та Директорії УНР у макросоціолінгвістичному аспекті. З'ясовано, що основними напрямами реалізації мовної політики досліджуваного періоду є статусне та корпусне мовне планування. Зазначено, що дана стратегія сприяла юридичному закріпленню статусу української мови як державної, істотному розширенню її функціональних можливостей, розгортанню кодифікаційних процесів, активізації мовознавчих досліджень. У законодавчому забезпеченні діяльності українських урядів виокремлено та систематизовано ряд директивних документів, на яких грунтувалися статусні заходи. Зроблено висновок про послідовність та наступність мовної політики Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР. Проаналізовано участь держави у визначенні заходів корпусного планування. Як вияв корпусної мовної політики кваліфіковано діяльність тогочасних правописних і термінологічних комісій, видання термінологічних словників, директивні документи про використання української мови у діловодстві. Обгрунтовано вплив мовної політики Центральної Ради, Гетьманату, Директорії УНР на суспільну свідомість та мовну поведінку.

  Завантажити