Досліджено мовну творчість українських поетів-"неокласиків". Визначено роль національної та світової мовно-мистецької культури у формуванні образного мислення поетів, розкрито витоки й оригінальність їх стилістичної майстерності, розглянуто лексику та семантичні особливості художнього мовлення. Виявлено тенденції своєрідного слововживання у творчості "неокласиків", визначено функції, семантико-стилістичні та структурні особливості мовних засобів. Встановлено співвідношення традиції та новаторства як основних чинників еволюції поетичної мови. Проаналізовано проблеми функціонування у поезії "неокласиків" фольклорних компонентів і фразеологічних одиниць. Наведено порівняльну характеристику мовних ідіостилів "неокласиків". Виявлено особливості авторських асоціацій, розглянуто естетичні уподобання поетів щодо творення художньо досконалого вислову, показано роль мовотворчих зусиль "неокласиків" у формуванні та збагаченні системи виражально-зображувальних засобів української літератрної мови початку XX ст.

  Завантажити