Розглянуто зміст поняття, структуру та функції наукового простору, досліджено актуальні проблеми його формування та трансформації. Обгрунтовано, що дане поняття істотно розширює існуючі визначення науки, оскільки розкриває сутність науки як цілісного феномену культури з власним емпіричним полем (топосом) існування, яке можна описувати та пояснювати за допомогою теорії. На підставі вивчення особливостей інформатики, синергетики, теорії фракталів, еволюційної епістемології визначено основні прикмети сучасного наукового простору (нелінійність, фрактальність, біфуркаційність, еволюціонізм). Обгрунтовано положення про його прагматизацію, проектність і технологічність, виявлено тенденцію перетворення наукового знання у науковий капітал. Розглянуто питання місця та ролі ученого у новому просторі науки, зокрема, проаналізовано актуальні проблеми вітчизняних науковців у даній ситуації.

  Завантажити