Висвітлено досвід української авізуальної драматургії тридцятих років ХХ ст. Переосмислено суперечливі положення теорії радіоп'єси, що спричинили конфронтацію різних наукових напрямків. Проаналізовано еволюцію радіодрами з позицій теорії масової комунікації та інженерії знань. Уперше розглянуто жанрову своєрідність радіоп'єс залежно від ступеня абстрагованості втілених у них моделей реальності, що дозволяє на теоретичному рівні зняти суперечність між "акустичною" та "поетичною" концепціями радіомистецтва.

  Завантажити