На підставі аналізу результатів обстеження та лікування 280-ти хворих старших вікових груп і 52-х хворих молодого та середнього віку, вивчено особливості черепно-мозкової травми середнього та тяжкого ступеня. Встановлено, що вікові анатомо-фізіологічні особливості організму у значній мірі впливають на клінічний перебіг черепно-мозкової травми. На підставі зіставлень клінічного перебігу та даних додаткових методів обстеження (АКТ, МРТ та аутопсії) виявлено невідповідність клінічних проявів і структурно-морфологічних змін у випадку черепно-мозкової травми у переважної більшості осіб старших вікових груп. Показано, що пряма залежність між клінічними даними, результатами АКТ (МРТ) та морфологічними дослідженнями мала місце тільки у випадках забоїв головного мозку тяжкого ступеня з порушенням свідомості не вище п'яти балів за шкалою Глазго. Доведено, що прогностично несприятливими в осіб старших вікових груп є ізольовані забої головного мозку тяжкого ступеня, поєднання їх з внутрішньочерепними гематомами, а також швидкий темп наростання компресії мозку, артеріальна гіпотонія, відсутність окулоцефалічних та окуловестибулярних рефлексів, окорухові розлади та судомний синдром. Зазначено, що урахування вікових особливостей старіючого організму у процесі діагностики черепно-мозкової травми дозволяє уникнути помилкових дій у тактиці лікування.

  Завантажити