Експериментально доведено, що тяжкість перебігу та кінцевий результат травматичної хвороби у випадку черепно-мозкової травми визначається реакцією нейрогуморальних систем як способу прояву індивідуальної резистентності організму. Виявлено, що найбільш значимими ланками патогенезу порушень нейрогормональної регуляції є гіпокальціємія, надлишкова секреція вазопресину й адренокортикотропного гормону, а також посттравматичний гіпотиреоз. З'ясовано саногенетичний механізм виходу з критичного стану, що проявляється у вигляді циклічної зміни нейрохімічного балансу гіпоталамуса, в результаті якої змінюється фазова активність систем нейрогуморальної регуляції.

  Завантажити