У роботі аналізується специфіка письменницького епістолярію, його функції в українському літературному процесі 20-50-x років XX ст. Розглядаються теоретичні аспекти дослідження епістолярної спадщини митців, висвітлюються спадкоємні зв'язки з європейською епістолярною традицією та своєрідність української епістолографії у добу 20-50-x pp. XX ст. На матеріалі приватної кореспонденції вітчизняних письменників вивчаються їхні погляди на роль і завдання літературної критики, характеризуються особливості функціонування епістолярних літературно-критичних оцінок та їхній вплив на тогочасний літературний процес. У дисертації досліджуються також епістолярна публіцистика, відкрите листування і художні епістоли М.Вороного, В.Винниченка, М.Хвильового, М.Куліша, М.Рильського, Ю.Яновського, О.Довженка, І.Багряного, Є.Маланюка, Б.Антоненка-Давидовича та інших письменників означеного періоду, що жили й працювали як в Україні, так і в еміграції.

  Завантажити