Досліджено політику австрійського уряду щодо шляхів сполучення на північному сході монархії в останній чверті XVIII - на початку 1870-х рр. Висвітлено головні напрямки політики щодо традиційних комунікацій - грунтових і водних шляхів та засади, якими керувалися австрійські урядовці для їх вироблення. Вказано законодавчо-правові підстави, згідно з якими відбувалося регулювання відносин на скарбових і місцевих шляхах, а також лісосплавних ріках. Проаналізовано зміну пріоритетів урядової політики щодо залізничного питання Галичини та Буковини протягом 1840 - 1860-х рр., а також практичні заходи з розбудови залізниць від Відня через Краків, Львів і Чернівці до кордонів з Російською імперією та Дунайськими князівствами. Відзначено зовнішньо- та внутрішньополітичні фактори, які враховувалися віденськими урядовцями у разі прийняття рішень, що стосувалися будівництва залізничних ліній та регулювання діяльності акціонерних товариств залізниці Карла Людвіга та Львівсько-Чернівецько-Ясської залізниці. З'ясовано вплив комунікаційного фактора у міждержавних стосунках Габсбурзької монархії з Пруссією, Російською імперією та Молдовським князівством.

  Завантажити