Проаналізовано постпозитивістські варіанти розв'язку проблеми ролі метафізики в науці, досліджено методологічний потенціал явних і неявних метафізичних ідей у науковому пізнанні. Проведено порівняльне вивчення есенціалістських традицій розуміння метафізики, їх альтернативних варіантів у класичну добу та оновленого постпозитивістського образу метафізики, максмально узгодженого з критеріями постнекласичної наукової раціональності. Показано, що в процесі історичної еволюції позитивізму здійснювалося поступове переакцентування уваги від формально-логічних до смисложиттєво-ціннісних аспектів. Доведено, що представники постпозитивізму сприяли реабілітації методологічного потенціалу метафізики. Показано, що у процесі виявлення недоліків суб'єктивістських, фундаменталістських, редукціоністських моделей наукового пізнання позитивісти запропонували оновлені стандарти методології науки - плюралістичні, герменевтичні, гуманітарні, людиномірні. Зроблено висновок, що позитивізм вивчає не категоричну альтернативність у світоглядному виборі між наукою та філософією та їх синтез, а обгрунтовує необхідність актуалізації потенціалу їх взаємодії. Показано, що даний напрям подальшого розвитку наукового пізнання є методологічно перспективним і ціннісно виправданим у контексті постнекласичних реалій.

  Завантажити