Доведено необхідність системного підходу у визначенні лізингових правовідносин, які опосередковуються гнучкою системою взаємопов'язаних договорів, за цього основним є договір лізингу. Обгрунтовано визначення лізингових правовідносин як системи забезпечених державним стимулюванням господарсько-правових відносин інвестиційного характеру, що здійснюються у формі майнового найму, доповненого іншими відносинами (купівлі-продажу, поставки, кредитування, страхування) за довільних комбінацій. Аргументовано доцільність загальноекономічного державного стимулювання розвитку лізингу та визнання лізингових компаній професійними (спеціалізованими) суб'єктами лізингу. Запропоновано ліцензійні умови їх діяльності. Доведено необхідність спеціального визначення в законодавстві компенсаційної та бартерної форм лізингу. Наведено пропозиції щодо удосконалення чинного законодавства України з питань регулювання лізингових відносин.

  Завантажити