Розглянуто питання детермінації релігійною політикою держави правового становища населення українських земель у XIV - XVI ст. Запропоновано поняття "етнорелігійна група". Охарактеризовано правове становище православної та католицької спільнот, вірменської, татарської, єврейської, караїмської та ромської етнорелігійних громад. Доведено, що влада Великого князівства не виробили послідовної етнорелігійної політики, яка характеризувалася кон'юнктурністю, ситуативністю, сполученням прогресивних і консервативних заходів. Визначено загальну тенденцію у розвитку політики щодо етнорелігійних груп населення як поміркованого толеранства на підставі відсутності значних релігійних конфліктів, характерних для держав тогочасної Європи. Державне правове регулювання життя етнорелігійних спільнот Великого князівства Литовського було зумовлено тенденцією до уніфікації та зближення їх правового статусу, що являло собою підгрунтя для створення засад громадянського суспільства.

  Завантажити