Досліджено трансформації просвітницького дискурсу у слобідській культурі та розкрито роль слобідської інтелігенції у становленні найважливіших рис української культури (демократичності, масовості, яка не призводить до зниження рівня освіти, поєднання технічної та гуманітарної освіти, узгодження раціонального й емоційного начала). Розглянуто генезу поняття "інтелігенція" та визначено особливості формування національної інтелігенції. Розкрито суть поняття "просвітництво", з'ясовано його основні ознаки /ідеї/ та запропоновано нове тлумачення просвітництва як неопросвітницьких парадигм (позитивізму, фройдизму, теорії Вітгенштайна та слобожанської неопросвітницької моделі). Визначено й охарактеризовано форми просвітницької діяльності слобідської інтелігенції, а також особливості її просвітянської парадигми. Проаналізовано філософське й ідеологічне підгрунтя дослідженої діяльності з застосуванням моделей "комунікативної дії" та "міста вчених" для вивчення особливостей Харкова як наукового центру, здійснено їх експлікацію на культурні особливості XIX - XX ст. Показано, що становлення сучасних національних культур неможливе без широкої наукової та освітньої мережі, основи яких в українській культурі сформувала слобідська інтелігенція.

  Завантажити