Здійснено спробу системного розуміння риторичної структури поетичних творів Ліни Костенко, контактів риторики та лінгвістики, функцій синтаксичних, логіко-семантичних і прагматичних чинників референції, опису та каталогізації складових означуваного (звукових фігур, контрастів, антитез, бінарних опозицій, контракторних образів, метафор), означника (інгредієнтів суб'єктивності, топосу шляху, моделі простору та часу) і знака (семіопростору культури, дуалізму художнього світу, засобів міфологізації, комунікативної версії "Я - інший", античних і біблійних інкорпорацій). Проаналізовано риторичні операції відхилення та редукції, до яких (свідомо чи несвідомо) вдається поетеса заради емоційного впливу на читача, засоби художнього моделювання та мовних ігор.

  Завантажити